Домашні завдання в психотерапії — це короткі вправи між сесіями: спостерігати за станом, записувати думки й почуття, перевірити припущення на практиці. Вони переносять роботу з кабінету в життя клієнта і дають матеріал для наступної зустрічі. Працює завдання тоді, коли воно виросло з теми сесії, клієнт розуміє, навіщо його робить, а на наступній зустрічі ви до нього обов'язково повертаєтеся.

Нижче — для чого потрібні домашні завдання, які вони бувають, як їх давати, щоб клієнт справді взявся, і як обговорювати виконане та невиконане.

Сесія триває годину на тиждень, а решта життя клієнта відбувається без вас. Те, що він помітив у кабінеті, легко губиться до наступної зустрічі: емоції вщухають, деталі ситуацій забуваються, а на сесії залишається загальне «було важко». Домашнє завдання тримає нитку між зустрічами.

  • Матеріал замість спогадів. Запис, зроблений у день події, точніший за переказ через тиждень: видно, що сталося, що клієнт подумав, що відчув і що зробив.
  • Перенесення навичок. Помітити автоматичну думку на сесії — одне, а помітити її в розмові з начальником — зовсім інше. Між сесіями клієнт тренується в реальних умовах.
  • Активна роль клієнта. Клієнт сам досліджує свій досвід, а не лише приносить його терапевту. Це підтримує відчуття, що зміни залежать і від нього.
  • Видно патерни. Кілька записів поспіль показують те, чого не видно в одному епізоді: які ситуації повторюються, які почуття трапляються найчастіше.

Які бувають домашні завдання?

Форма завдання залежить від підходу і запиту, але більшість вправ можна розкласти за тим, на що вони спрямовують увагу клієнта. Нижче — дев'ять напрямів з прикладами завдань, які є в бібліотеці Praxis.

  • Стан і реакції — «Що зі мною відбувалося», «Моменти, які мене зачепили», «Мій тиждень».
  • Думки — «Думки, до яких я повертаюся», «Що я знаю, а що припускаю», «Мій внутрішній діалог».
  • Емоції — «Що я зараз відчуваю», «Що мене емоційно зачіпає», «Мій гнів», «Моя тривога».
  • Стосунки — «Що відбувається між нами», «Мої очікування від іншого», «Про що я не говорю у стосунках».
  • Межі — «Коли мені хотілося сказати «ні»», «Як я розподіляю відповідальність».
  • Потреби — «Мої потреби», «Я хочу — я роблю», «Коли мені потрібна допомога».
  • Ресурси — «Моя підтримка», «Що я зробив(ла) для себе».
  • Поведінка — «Моє замкнене коло», «Інакше, ніж зазвичай», «Поведінковий експеримент».
  • Рефлексія — «Лист собі», «Те, про що мені важко говорити», «Що я хочу принести на наступну зустріч».

Частина завдань — це історія записів: клієнт додає новий запис щоразу, коли щось відбувається, наприклад, коли помітив тривогу або спалах гніву. Інші заповнюються один раз, як підсумок тижня чи план спробувати вчинити інакше.

Як дати домашнє завдання, щоб клієнт його виконав?

Невиконані завдання частіше пов'язані не з «опором», а з тим, як завдання було дано: наприкінці сесії, поспіхом, без пояснення й без домовленості, коли саме його робити. Кілька кроків знімають більшість перешкод.

  1. Зв'яжіть завдання з темою сесії

    Завдання має продовжувати те, про що ви щойно говорили. Якщо клієнт розповідав про сварки з партнером, «Що відбувається між нами» буде зрозумілим, а випадкова вправа про цінності — ні.

  2. Поясніть, навіщо воно

    Одне-два речення: що ви хочете разом побачити. Наприклад: «Мені важливо зрозуміти, в які моменти тривога з'являється найсильніше. Записи допоможуть нам це побачити».

  3. Почніть з малого

    Один-два записи на тиждень краще, ніж щоденний журнал, який клієнт покине на третій день. Обсяг можна збільшити, коли формат стане звичним.

  4. Спробуйте разом на сесії

    Заповніть перший запис разом, на прикладі ситуації, яку клієнт щойно описував. Так він побачить, що мається на увазі під кожним полем, і не застрягне вдома на першому питанні.

  5. Домовтеся про момент

    Коли саме клієнт робитиме запис: увечері, одразу після складної ситуації, у неділю як підсумок тижня. Конкретний час працює краще, ніж «колись цього тижня».

  6. Обговоріть перешкоди

    Запитайте: «Що може завадити?» Брак часу, сором, страх написати «неправильно» — краще почути це зараз, ніж через тиждень.

  7. Дайте завдання письмово

    Усна інструкція забувається. Форма з питаннями, яку клієнт може відкрити будь-коли, знімає «я не пам'ятав(ла), що саме треба було робити».

Спробуйте цього тижня помічати моменти, коли з'являється тривога. Не треба нічого з нею робити — просто запишіть, що відбувалося, як вона проявлялася і що ви робили далі. Якщо чогось не пам'ятаєте, поле можна залишити порожнім. На наступній зустрічі подивимося на це разом.

Приклад: поведінковий експеримент

Поведінковий експеримент добре показує, як завдання продовжує роботу сесії. Клієнт перевіряє на практиці припущення, яке його обмежує, наприклад: «Якщо я попрошу колегу про допомогу, він подумає, що я некомпетентна». Запис робиться у два прийоми — до і після.

  1. Що я припускаю?
  2. Наскільки я очікую, що це станеться?
  3. Як я це перевірю?
  4. Що я відчуваю перед експериментом?
  5. Що сталося насправді?
  6. Що я відчував(ла) під час і після?
  7. Як результат співвідноситься з моїм припущенням?
  8. Як я тепер дивлюся на своє припущення?

На сесії цінний будь-який результат. Якщо побоювання не справдилося — є досвід, який можна протиставити переконанню. Якщо справдилося частково — є що досліджувати далі: що саме сталося, як клієнт це пережив, що допомогло.

Як обговорювати домашнє завдання на сесії?

Головне правило: якщо ви дали завдання, ви до нього повертаєтеся. Коли терапевт забуває запитати, клієнт швидко робить висновок, що це було необов'язково.

  1. Поверніться на початку сесії

    Не залишайте завдання на останні п'ять хвилин. Запис — це вже готовий матеріал, з якого часто й починається основна робота зустрічі.

  2. Спершу — досвід виконання

    Запитайте, як було це робити: легко, складно, незвично. Іноді сам процес запису розповідає більше, ніж його зміст.

  3. Шукайте повторення

    Що спільного між кількома записами? Які ситуації, думки, почуття трапляються найчастіше? Покажіть клієнту закономірність, яку він сам міг не помітити.

  4. Виберіть один запис для глибини

    Краще детально розібрати одну ситуацію, ніж пробігтися по всіх.

  5. Вирішіть, що далі

    Продовжити те саме завдання, змінити формат або перейти до іншого. Наступне завдання знову випливає з того, що ви побачили.

Типові помилки з домашніми завданнями

До
  • Завдання дано в останню хвилину сесії
  • «Ведіть щоденник» без структури
  • Щоденні записи з першого тижня
  • Терапевт не запитує про завдання
  • Невиконане сприймається як провал
  • Інструкція усно, клієнт її забуває
Після
  • На завдання залишається 5–10 хвилин: пояснити, спробувати, домовитися
  • Конкретні питання: що сталося, що я відчув(ла), що зробив(ла)
  • Один-два записи, обсяг росте поступово
  • Обговорення завдання — частина кожної наступної сесії
  • Невиконане досліджується разом, без оцінки
  • Форма з питаннями, яку можна відкрити будь-коли

А якщо клієнт не хоче показувати записи?

Не кожне завдання має бути прочитане терапевтом. Лист собі чи записи про те, що важко сказати вголос, іноді пишуться саме тому, що їх ніхто не побачить. Варто домовитися з клієнтом заздалегідь: ці записи — для нього, а приносити їх на сесію чи ні, він вирішує сам. Навіть якщо текст залишився приватним, можна запитати, як було писати і що змінилося після.

Як це влаштовано в Praxis

У кабінеті терапевта є розділ «Додаткові призначення для клієнта», а в ньому — модуль «Домашні завдання»: 33 готові завдання в 9 напрямах. На сторінці завдання — його призначення, формат і коли воно використовується, а кнопка «Надіслати клієнту» відкриває вибір клієнта. Під час сесії до бібліотеки веде кнопка з літачком поруч із головною кнопкою сторінки сесії.

  • Клієнт бачить завдання у своєму кабінеті й додає записи. Поки він не натиснув «Зберегти та надіслати на перевірку», записи залишаються чернетками, і терапевт їх не бачить.
  • Після відправки вам приходить сповіщення в дзвіночку, а записи відкриваються таблицею у вкладці «Підсумок (таблиця, графіки, інше)»; поруч — «Лише заповнене» та «У вигляді анкети».
  • До кожного запису можна додати «Ваша нотатка» і позначку «Обговорити на наступній сесії». Клієнт ваших нотаток не бачить.
  • У завданнях напряму «Рефлексія» клієнт для кожного запису обирає, хто його бачитиме: «Лише я» або «Поділитися з терапевтом». Приватні записи до вас не потрапляють — ви бачите лише рядок про те, скільки записів клієнт залишив для себе.
  • Надіслати завдання можна тільки клієнту, який зареєструвався у своєму кабінеті. Якщо ні — Praxis покаже посилання-запрошення.

Чек-лист: домашнє завдання за 5 хвилин

  • Завдання випливає з теми сьогоднішньої сесії
  • Клієнт розуміє, навіщо його робити
  • Обсяг реальний: один-два записи
  • Перший запис зробили разом
  • Домовилися, коли саме клієнт робитиме запис
  • Обговорили, що може завадити
  • Завдання є в письмовій формі
  • На наступній сесії ви до нього повернетеся