Протокол сесії — це запис зустрічі за сталими розділами. Найпоширеніші формати: SOAP (суб'єктивне, об'єктивне, оцінка, план), DAP (дані, оцінка, план), BIRP (поведінка, інтервенції, реакція, план), GIRP (ціль, інтервенції, реакція, план) і PIE (проблема, інтервенції, оцінка). SOAP підходить, коли важливо розділяти слова клієнта і ваші спостереження, DAP — коли потрібен короткий запис, BIRP і GIRP — коли в центрі ваші інтервенції та реакція на них, PIE — для роботи з конкретною проблемою.

5 поширених форматів протоколу
3–4 розділи в кожному

Вільні нотатки зручно писати, але важко перечитувати: в одній сесії ви описали стан клієнта, в іншій — лише техніку, а план загубився десь посередині. Протокол задає однакові розділи для кожної зустрічі. Через пів року ви відкриваєте будь-яку сесію і знаєте, де шукати оцінку, а де — домовленості.

Усі п'ять форматів побудовані на одній логіці: що відбувалося, як ви це розумієте і що робите далі. Відрізняються вони тим, на чому ставлять акцент: на розповіді клієнта, на ваших діях, на цілі зустрічі чи на конкретній проблемі.

SOAP: суб'єктивне, об'єктивне, оцінка, план

SOAP прийшов із медичної документації і став, мабуть, найвідомішим форматом записів у психотерапії. Його сильна сторона — чітке розділення того, що сказав клієнт, і того, що бачили ви.

  • S — Subjective (суб'єктивна інформація). Що повідомив клієнт: переживання, думки, скарги, відчуття, значущі події.
  • O — Objective (об'єктивні спостереження). Що спостерігалося на сесії: факти без інтерпретацій — зовнішній вигляд, мовлення, емоційні прояви, бали за шкалами.
  • A — Assessment (професійна оцінка). Клінічна оцінка і робочі гіпотези, аналіз отриманої інформації, динаміка терапії.
  • P — Plan (план подальшої роботи). Інтервенції, домовленості, наступні кроки.

Коли обирати: якщо вам важливо бачити, як змінюється розповідь клієнта порівняно з тим, що ви спостерігаєте; якщо записи читатиме супервізор або колега; якщо ви працюєте поруч із медичними фахівцями, для яких SOAP звичний.

DAP: дані, оцінка, план

DAP — коротша версія тієї самої логіки. Розділи S і O тут об'єднані в один: і слова клієнта, і ваші спостереження йдуть у «Дані».

  • D — Data (дані). Фактична інформація, отримана під час сесії: основні теми, слова клієнта, спостережувані факти та події без клінічної інтерпретації.
  • A — Assessment (професійна оцінка). Робочі гіпотези, оцінка динаміки, зміни в стані клієнта, інтерпретація даних.
  • P — Plan (план подальшої роботи). Інтервенції, досягнуті домовленості, план наступної зустрічі.

Коли обирати: коли клієнтів багато і на запис є кілька хвилин; коли межа між «сказав» і «спостерігала» для вашої роботи не принципова; коли ви тільки починаєте вести протоколи і хочете простий старт.

BIRP: поведінка, інтервенції, реакція, план

BIRP зміщує фокус на те, що робив терапевт і як клієнт на це відгукнувся. Цей формат добре показує, що працює, а що ні.

  • B — Behavior (поведінка). Спостережуваний стан і поведінка клієнта: причини звернення, емоційний стан, значущі висловлювання, прояви під час сесії.
  • I — Intervention (інтервенції). Ваші дії: використані техніки, інтервенції, методи роботи.
  • R — Response (реакція клієнта). Як клієнт реагував на роботу і які зміни відбулися впродовж зустрічі.
  • P — Plan (план). Домовленості, рекомендації, план наступної зустрічі.

Коли обирати: у структурованих підходах, де на кожній сесії застосовуються конкретні техніки (КПТ, DBT, тренінг навичок), і коли ви хочете відстежувати, які інтервенції дають відгук саме в цього клієнта.

GIRP: ціль, інтервенції, реакція, план

GIRP схожий на BIRP, але починається не з поведінки клієнта, а з цілі зустрічі. Кожен запис прив'язаний до загального плану терапії.

  • G — Goal (ціль). Ціль поточної сесії і терапевтичний фокус — узгоджені з клієнтом або визначені в межах плану терапії.
  • I — Intervention (інтервенції). Методи, техніки й інтервенції, використані на сесії.
  • R — Response (реакція клієнта). Реакція на роботу, ступінь залученості, зміни.
  • P — Plan (план). Подальші дії, домовленості й завдання до наступної зустрічі.

Коли обирати: у короткостроковій терапії з чіткими цілями, коли важливо, щоб кожна сесія працювала на конкретний результат, і коли ви хочете швидко бачити, яку ціль закриває кожна зустріч.

PIE: проблема, інтервенції, оцінка

PIE — найкомпактніший формат із трьох розділів. Він тримає в центрі одну проблему і питання, чи допомогла робота з нею.

  • P — Problem (проблема). Проблема або запит, з якими працювали на сесії: актуальні симптоми, обставини.
  • I — Intervention (інтервенції). Терапевтична робота: методи, техніки, вправи.
  • E — Evaluation (оцінка). Оцінка ефективності роботи: результати сесії, реакція клієнта, динаміка процесу.

Коли обирати: для консультацій з чітким запитом, кризових і коротких форматів, а також коли на одній сесії ви послідовно працюєте з кількома окремими проблемами — тоді можна зробити кілька блоків PIE.

SOAP чи DAP: у чому різниця

Це найчастіше питання, бо саме між цими двома форматами обирає більшість терапевтів. Різниця одна, але суттєва — чи розділяєте ви суб'єктивне й об'єктивне.

До
  • SOAP: 4 розділи.
  • Слова клієнта (S) і ваші спостереження (O) записуються окремо.
  • Добре видно розбіжність між тим, що клієнт каже, і тим, як він виглядає.
  • Довше заповнювати.
Після
  • DAP: 3 розділи.
  • Слова клієнта і спостереження разом — у «Даних».
  • Менше дублювання, коли сказане й побачене збігаються.
  • Швидше заповнювати.

Обидва формати визнані, і жоден не «правильніший». Якщо сумніваєтеся, спробуйте кожен на кількох сесіях одного клієнта — і перечитайте через місяць. Той, який легше читати, і є вашим.

Один фрагмент сесії — у трьох форматах

Щоб побачити різницю на практиці, візьмемо той самий вигаданий епізод: клієнт, 41 рік, розповідає про спалахи злості на сина-підлітка, ви разом розбираєте останню сварку і вчите паузу перед реакцією. Ось як він ляже в різні протоколи.

SOAP. S: «Я знову накричав на сина через оцінки, потім пів вечора картав себе». O: говорить швидко, стискає кулаки, на питанні про власного батька замовкає. A: злість спалахує у ситуаціях, де клієнт відчуває безпорадність; можливий зв'язок з досвідом у власній родині — перевірити. P: тренувати паузу в 10 вдихів, наступного разу — повернутися до теми батька.
BIRP. B: прийшов напружений, розповідає про сварку із сином. I: розбір ситуації за ланцюжком «тригер — думка — емоція — дія», навчання паузи перед реакцією. R: сам назвав момент, коли «ще можна було зупинитися»; до кінця сесії помітно розслабився. P: пробувати паузу вдома, записувати випадки.
PIE. P: спалахи злості на сина, після них — провина. I: аналіз останньої сварки, техніка паузи. E: клієнт розуміє механізм і готовий пробувати; результат перевіримо за тиждень.

Зміст один, але SOAP краще показує розбіжність між словами і станом, BIRP — що саме ви зробили і як це спрацювало, а PIE — коротко фіксує проблему і результат.

Як обрати протокол: 4 кроки

  1. Подивіться на свій підхід

    У технікоорієнтованих напрямах природно лягають BIRP і GIRP. У довгостроковій, процесуальній роботі зручніше SOAP або DAP.

  2. Оцініть свій час

    Якщо між сесіями 10 хвилин, обирайте коротший формат — DAP або PIE. Протокол, який не встигаєте заповнювати, не допоможе.

  3. Подумайте, хто ще читатиме

    Для супервізора чи колеги з медичної сфери звичніший SOAP. Для себе — те, що зручніше вам.

  4. Тримайтеся одного формату з клієнтом

    Порівнювати сесії найлегше, коли вони записані однаково. Змінювати формат можна, але не щотижня.

Типові помилки в протоколах

  • Інтерпретації в розділі фактів. «Клієнт уникає теми» — це оцінка, їй місце в A. У D чи O — «двічі змінив тему, коли заговорили про батька».
  • Порожній план. Навіть «продовжити тему X» краще, ніж нічого: наступна сесія почнеться з орієнтиром.
  • Інтервенції без конкретики. «Працювали з емоціями» нічого не скаже через місяць. «Вправа з порожнім стільцем, звернення до матері» — скаже.
  • Немає реакції клієнта. Без неї незрозуміло, чи спрацювала техніка.

Чи можна поєднувати протокол з іншими записами

Так, і часто це найзручніше. Протокол дає коротку стандартну рамку, а все, що в неї не вміщується, живе поруч: вільні нотатки про атмосферу зустрічі, структура сесії за вашим підходом (наприклад, автоматичні думки і переконання в КПТ або режими в схема-терапії), окремі записи для супервізії. Важливо лише, щоб ключове — оцінка і план — завжди лежало в одному й тому самому місці, де ви його звикли шукати. Тоді протокол стає змістом сесії, а решта — деталями, до яких можна повернутися за потреби.

Як це влаштовано в Praxis

На сторінці сесії в Praxis є вкладка «Протокол» з усіма п'ятьма форматами: SOAP, DAP, BIRP, GIRP і PIE. Спочатку протокол не обрано — ви вибираєте його самі, і під назвою з'являються поля з підзаголовком і підказкою до кожного. У кожному протоколі є ще поле «Додаткові нотатки» — для всього, що важливо зберегти.

  • Перемикання між протоколами нічого не стирає: в одній сесії можна заповнити кілька форматів, і всі вони збережуться.
  • Протокол обирається за бажанням — можна вести лише «Вільні замітки» або структуру за одним із 17 підходів у «Шаблоні».
  • Усе зберігається саме, а в перегляді сесії видно лише заповнені поля.